У травні виповнюється 95 років від Дня народження Анатолія Дімарова

Це письменник, твори якого вивчають у школі, та редактор, завдяки якому відбулося покоління шестидесятників. Пам'ять про відомого полтавця вшанували заходом для дітей в обласній бібліотеці імені Котляревського.

«Я все життя збираю людські долі» – так назвали вечір пам'яті Анатолія Дімарова в обласній бібліотеці імені Котляревського. Він народився 5 травня на хуторі Гараськи на Миргородщині. Гості заходу – учні, бо твори Дімарова входять до шкільної програми. У молодшій школі вивчають казку «Для чого людині серце», у середніх класах – повість.

Ірина Калашник, учениця 10-ї школи

- В 6 класі ми проходили творчість Анатолія Дімарова, вчили його уривки, мені сподобався дуже твір «Блакитна дитина», він схожий дуже на твір «Тореодор з Васюківки».

Доцент кафедри української літератури Полтавського педуніверситету Світлана Ленська знала письменника особисто. Каже, Анатолій Дімаров попри важкі обставини не розгубив людяності та веселої вдачі.

Світлана Ленська, доктор філологічних наук

- Він син розкуркуленого, його мати була донькою священика, тобто, соціальне походження складалося так, що Анатолій Андрійович не мав би отримати вищу освіту. Але він її отримав.

За освітою Анатолій Дімаров був журналістом, працював у редакціях газет. Коли почалася Друга світова, він уже був солдатом строкової служби. Науковець пригадує спогади письменника про перші її дні.

Світлана Ленська, доктор філологічних наук

- Літній день, коли вони з хлопцями пішли купатися на річку, і раптом суне армада літаків, які починають бомбити цю річку, і тут же гинуть, тут крики поранених навколо – отак прийшла війна в його життя.

 Після поранення Анатолій Дімаров партизанив. Світлана Ленська розповідає: він організував групу, які здійснювала для ворога різні диверсії. Як редактор він дав путівку в життя багатьом письменникам.

Світлана Ленська, доктор філологічних наук

- Є такі свідчення, що коли Григір Тютюнник прийшов із своїми першими оповіданнями до нього як до редактора, то він приніс рекомендаційний лист від свого брата Григорія Тютюнника, автора роману «Вир», в якому було написано: «Якщо помру, то звертайся до Дімарова, він не дасть пропасти».

Анатолій Дімаров доклав руки, щоб відбулося українське покоління шестидесятників, опікувався творами Євгена Гуцала, Миколи Вінграновського та Григора Тютюнника, щоб вони вийшли. Прожив письменник 92 роки. Організатори заходу кажуть: хотіли, щоб Анатолій Дімаров для дітей став більше, ніж хрестоматійні твори.

Юлія Крамарєва, завідуюча соціо-культурним відділом Полтавської обласної бібліотеки ім.І.Котляревського

- Коли вони почують людей, які з захопленням про нього говорять, коли вони побачать відео, коли вони побачать живого письменника на відео, коли вони побачать людей, які з ним спілкувалися, і на яких він справив таке велике враження – можливо, він для них якимось чином стане більш об'ємним, як не сторінка якась у хрестоматії, а вже як людина, як письменник. І, можливо, захочеться його прочитати.

Новини Полтави

    Погода
    Погода у Полтаві

    вологість:

    тиск:

    вітер:

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію