Сорочинський ярмарок завжди був не просто загальнонаціональним ринком, а ще й подією, на яку чекають цілий рік і українці, і представники інших країн

У Сорочинцях можна зустріти людей різних професій, навіть майже забутих, та національностей, а атмосфера свята породжує теплі відносини між останніми. Відомий коваль Петро Федоряка на торжищі творив з заліза красу на очах у публіки, а грузинська громада Харкова та Полтави ділилася своїм колоритом з ярмаркувальниками.

Ще за часів Миколи Гоголя Сорочинський ярмарок був місцем, де можна було і на людей подивитися, і себе показати. Саме тому і їхали до Полтавщини не тільки з усіх регіонів України, а й з інших країн. Сьогодення перетворило ярмарок не стільки на торговельну подію, як на своєрідний фестиваль. Фестиваль, де свої досягнення та здобутки демонструють і українці, і представники інших народів. Цьогорічні Сорочинці не стали виключенням. Грузинська діаспора Харкова та Полтави завітала на наше торжище, щоб продемонструвати своєрідність культури, поділитися грузинським колоритом та, звичайно, запропонувати свій товар. Як говорить президент національного громадського об’єднання «Грузія» Зураб Кірія, такі події зміцнюють дружбу між народами.

Свою національну культуру грузини завжди раді показати всьому світу. Всім відомо, що представники цього народу – відмінні танцюристи та співаки. Виступ їхнього танцювального ансамблю та вокалістів викликав справжній фурор серед глядачів. Як говориться, є чим пишатися, є що показати.

Окрім культурних надбань, грузини привезли традиційну гостинність та кавказькі товари. Відомі на увесь світ – справжній кавказський шашлик, гомі, яку ми називаємо мамалига, і, звичайно, чача та вино. Грузини із задоволенням розповідали про свої традиції, звичаї, навіть способи приготування національого самогону. Як виявилось, чачу очищують двічі, при цьому не додають цукру та дріжджів. Міцність напою ніколи не буває нижчою за 45 градусів. До речі, справжню чачу можна пити навіть не закусуючи. Ця розповідь, а особливо апарат, найбільше зацікавили людей, бо ж ми, як і грузини, теж вміємо святкувати. Головне, як говорять гості, – це порозуміння, а все інше додасться. Приємно вражені ярмарком та відношенням людей до своєї культури, грузини пообіцяли – наступного року обов’язково приїдуть до Сорочинець та знову здивують і порадують публіку кавказським колоритом.

З давніх-давен повелося, що ковалі були одними з найшанованіших людей на селі. Саме тому це ремесло викликає зацікавленість і нині. Люди, які опановують суворий метал, виробляють з нього все: від голки до складних механізмів та сувенірної зброї, завжди привертали до себе увагу. На Сорочинському ярмарку ми зустрілися з відомим в області майстром-ковалем Петром Федорякою. Він зі своїми учнями представляє тут різноманітну продукцію: ліхтарі, камінні набори, підкови, ножі, які, до речі, є точними копіями староруських клинків. Як справжній майстер, Петро Федоряка закоханий у свою професію. Її він вважає унікальною.

Майстер вважає, що як у кожній професії, у ковалів є секрети. Хоча і зауважив, що найважливіший полягає в тому, що ніяких секретів немає. На його думку, найважливіше – це постійно робити одне і те ж, і кожного разу змінюватись самому. Свою професію він полюбив ще з 5 років. Особливо Петро Федоряка відзначає її кастовість, та зазначає: ковалі – хранителі древніх традицій та вмінь, і все це буде жити, доки є на світі люди, здатні опановувати метал.

Новини Полтави

    Погода
    Погода у Полтаві

    вологість:

    тиск:

    вітер:

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію