Показ одягу зі справжнім дефіле влаштували у Надержинщинській виправній колонії №65

У відеоархіві знаходяться 3 сюжети з такою назвою:
1) Сюжет №1
2) Сюжет №2
3) Сюжет №3

Щоправда, самі засуджені перед камерами полтавських ЗМІ не позували, зате саме одяг їх виробництва демонстрували під час прес-туру до кращого, на думку начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, виправного закладу в регіоні. Як живуть та працюють вже не вперше засуджені жінки, про що вони мріють і як розважаються, дивіться у матеріалі Інни Безуглої.

/Віктор Шадчнєв, заступник голови Полтавської ОДА

Вони шиють і для медицини, і силовим структурам, асортимент дуже широкий. Причому найцікавіше, що товар дуже дешевий у порівнянні з тим, що ми бачимо у наших полтавських магазинах. Візьміть, наприклад, ручну вишиванку – 260 гривень. Навіть китайську не купиш за такі гроші/

Крім того, якість продукції, що шиють жінки, які відбувають покарання у 65 колонії у селі Божківське Полтавської області, дуже висока. Нині, розповідає начальник установи Микола Алєксєєнко, тут перебуває 525 осіб, 50% із них задіяні саме на виробництві і попри це виконувати усі замовлення, а це в основному державні, вони не встигають, адже кількість засуджених зменшилася. Через це на підприємстві відмовляються шити, наприклад, джинсовий одяг, хоча продукцію можуть виготовляти будь-яку. Для цього у них є навчальна база, адже більшість із засуджених не мають і повної середньої освіти.

/Оксана, засуджена

Спочатку я була швачкою, потім пішла навчатись і стала працювати у бригаді – перевіряти цю продукцію. Зараз я бригадир. Тобто, все вище і вище з кожним півріччям/

Працюють жінки у дві зміни. Іх вік – від 18 до 70 і старші. Всі вони відбувають покарання вже повторно. Серед злочинів, за які засуджені, – в основному зловживання наркотиками, крадіжки, нанесення тяжких тілесних ушкоджень та умисні вбивства.

/Микола Алєксєєнко, начальник Надержинщинської виправної колонії №65

В установі є ПТУ, на якому готують 4 групи швей у кількості 80 осіб, і група кухарів – 20 осіб, і одна група малярів-штукатурів – 20 осіб. В основному, коли виходять, ми стараємось влаштувати їх на швейних фабриках/

Жінки зацікавлені у тому, щоб заробляти гроші, кажуть керівники закладу, адже на території є магазин, у якому вони можуть придбати усе необхідне: від мила до мінеральної води та ковбаси. Часто навіть висилають посилки рідним.

/Микола Ісаєв, начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області

Є, звичайно, і по 2 тисячі заробляють, а є такі, що й по 200 гривень. Але вони повністю забезпечують своє утримання. Колонія прибуткова, колонія має гроші й розвивається/

Втім як мінімум 75 % цих жінок абсолютно втратили будь-які родинні зв'язки, говорять у колонії. Практично увесь їх день складається з праці, вони самі вирощують продукти, доглядають худобу і птахів, але суворо за розкладом: харчування, а увечері – відпочинок.

/Наталія, засуджена

З 8 години ми працюємо до 16.30, потім ідем з роботи, і там уже у нас вільний час до 18.

Кожні вихідні у нас є спортивний майданчик: хто у що грає: волейбол, шахи, шашки/

Попри чистоту, порядок та відремонтовані приміщення на території колонії внутрішній стан її мешканок залишається таємницею, а голоси співають про кохання.

((В КАДРІ Засуджена співає пісню про кохання))

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію