5 серпня залізничники за радянською звичкою відзначають своє професійне свято

У відеоархіві знаходяться 3 сюжети з такою назвою:
1) Сюжет №1
2) Сюжет №2
3) Сюжет №3

Офіційно цього року на неділю, 5 серпня, припадає День профспілки залізничників та транспортних будівельників України. А неофіційно за старою, ще радянською традицією, цього дня святкують усі причетні до залізниці працівники.

Олександр Янович Голомб працює машиністом ще зі школи. Це – не жарт, перші професійні спроби залізничник дійсно робив ще у 10-11 років.

/Олександр Голомб, машиніст дизель-поїзду

Починав з дитячої залізниці у м.Ужгород (Закарпаття). Почав із шостого класу. Спочатку був стрілочником, закінчив машиністом тепловозу/

Саме на дитячій залізниці і визначився із професією – вступив до залізничного училища. Так дитяче захоплення і стало справою всього життя. Любов до залізниці не полишала ніколи, згадує пан Олександр, навіть коли деякий час працював будівельником – будував залічничні колії та будинки для залізничників. Та врешті любов до поїздів, колій та гуркоту коліс все-одно перемогла, і 2004 року машиніст повернувся до керма. Олександр Голомб вважає себе щасливою людиною, бо його дитяча мрія здійснилася.

/Олександр Голомб, машиніст дизель-поїзду

Робота, яка з дитинства подобалася, так вона і залишилася, тобто, не змінилося зовсім. Якщо я хотів бути машиністом, то я машиністом і став/

Тож, цими днями у Олександра Голомба – 2 професійних свята. Як колишній будівельник він відзначає сучасний День профспілки залізничників та транспортних будівельників України (свято стало офіційним у 1993 році ). Та як машиніст – колишній День залізничника (у Радянському Союзі на першу неділю серпня припадало професійне свято працівників залізниці).

Окрім Олександра Голомба традиції відзначати День залізничника за старою звичкою дотримуються й інші залізничники, або й ті, для кого залізниця – це не лише один зі способів дістатися з пункту А в пункт Б.

/Андрій Матковський, голова фонду «Полтавська родина»

День залізничника для мене – це родинне свято. Мій батько був машиністом паровозу, потім – електровозу. Мати продавала квитки в касі, і навіть у мене в паспорті написано, що я народився на залізничній станції. Тому гуркіт коліс викликає у мене приємні асоціації дитинства, тому що я з батьком часто їздив і дуже любив і люблю залізничний транспорт. Я знаю, що незалежно від того, що офіційне свято в Україні перенесли – профсоюзи залізничників завжди активно працюють і традиційно виїздять на природу. Хотів би сказати, що дійсно, професія залізничника (а дуже багато професій входять до залізничників) і, мабуть, від рівня розвитку залізничного транспорту можна судити про рівень розвитку країни вцілому/

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію