У Полтавській лікарні вперше в її історії штучну кістку встановили 90-річній бабусі

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/AsPQcHE6gP8WC

90 років – це часто привід почати життя спочатку. Так вирішила і Марія Хоменко, яка у такому поважному віці зважилася на операцію з пересадки кістки. Зараз бабуся вчиться ходити заново та закликає всіх не боятися й ризикувати заради життя.

Щороку до Полтавського обласного ортопедичного відділення із переломом шийки стегна звертається 30-40 пацієнтів у віковій категорії за 70, – розповідає завідуючий останнім Володимир Хомрач. Раніше ж такий діагноз звучав для пацієнтів, як вирок.

/Володимир Хомрач, завідуючий обласним ортопедичним відділенням

Як правило, ці люди приречені на постільний режим. Це – пролежні, пневмонія. Їх відпускали додому після знеболювання. А там вже на розсуд часу/

Сучасні технології, – продовжує лікар, – можуть поставити на ноги. Є операції, при яких доводиться вкорочувати кістку, але хоч і з допомогою спеціальник підставок, милиць чи ходунків людина може пересуватися. Існує ще один варіант, який дозволяє повністю відновитися після перелому – штучний протез кістки. Але пацієнтів запенсійного віку тут чекають свої підводні камені.

/Володимир Хомрач, завідуючий обласним ортопедичним відділенням

Дуже великий ризик оперативних втручань, і післяопераційних періодів, бо, як правило, ці хворі з соматичними захворюваннями у такому віці. Це гіпертонічні хвороби/

Тобто, пояснює медик, такі пацієнти можуть просто не витримати наркозу, плюс висока вірогідність тромбоемболічних ускладнень тощо. Про всі ці ризики хворих попереджають, та більшість з них все ж готові спробувати і йдуть на оперцію. Ризикнула і Марія Хоменко. Не дивлячись на те, що їй вже 90 років, розповідає бабуся, хочеться ще пожити, і тут питання не скільки, а як.

/Марія Хоменко, пацієнтка

Я все своє життя ходжу. Ніколи не лежала, ніколи так не хворіла. Мені це здалося страшним. Я зламала ногу і вже думала, що так буду до смерті лежати – не зможу стати на ноги. Тому й наважилася/

Усвідомлювали ризик й родичі, але коли побачили перші результати, – згадує дочка пацієнтки, подякували Богу, що все ж таки зважилися на медичне втручання. Вже на 4 день бабуся почала сідати, на 5 – вставати, а на 8 – потроху пішла, із кожним днем ходить все краще.

/Наталія Семенівна, дочка пацієнтки

Вже сьогодні 11-ий день. Мама вже помаленьку ходить, пересувається поки на ходулях. Дасть Бог, пройде місяць-два, тиждень, не знаю, як буде проходити реабілітація, але думаю, що успіхи будуть дуже добрі – буде ходити. Хочу сказати всім: не бійтеся, які роки не є, ризикуйте!/

На 12 день після операції Марію Хоменко виписують. Вона повернеться до рідного села Вирішального на Лохвиччині, де зможе поратися коло свого господарства. Але, дякує бабуся та її рідні, ніколи не забуде тих, хто поставив її на ноги.

/Наталія Семенівна, дочка пацієнтки

Дякувати Ігорю Володимировичу, Володимиру Федоровичу, анестезіологу Світлані Михайлівні, всьому медичному персоналу і санітаркам, бо всі допомогли поставити на ноги/

Альона В'янікова

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію