Проліт бойових вертольотів, військовий оркестр і салют як останні урочистості

У Полтаві попрощалися із загиблими пілотами. 26 березня під  Краматорськом розбився військовий вертоліт МІ-2. Загинули троє пілотів та два пасажири. Серед них – вертолітники з 18 окремої бригади армійської авіації, яка дислокується у Полтаві. У четвер військових із почестями провели у рідній військовій частині.

Один екіпаж – одна доля. Заступник командира вертолітної ескадрилії підполковник Євген Волошин, штурман-льотчик капітан Дмитро Мовчан та борт-інженер, старший лейтенант Роман Кандул загинули разом 26 березня під час аварії вертольота поблизу Краматорська. Побратими кажуть: втратили хороших друзів, справжніх патріотів, які захищали свою вітчизну від ворога.  

Володимир Лазарєв, прес-секретар командира оперативно-тактичного угруповання «Донецьк»

- Беззаперечно, хлопці загинули героїчно. Це були люди з великої букви, з великої літери. Люди, які не шукали для себе ніяких благ. Люди, які виконували свій військовий обов'язок, і виконали його з честю і до кінця. І для нас це величезна втрата.

У військовій частині досвідчений екіпаж Євгена Волошина вважали одним із кращих. Переконані, те, що відбулося, – прикрий збіг обставин.

Роман Лобунець, начальник штабу ескадрилії

- Лейтенантом до мене ще прийшов Волошин Євгеній. До мене у ланку. Ще у Херсоні ми служили. Неодноразово в Африці ми з ним виконували обов'язки. Гарний льотчик був. Екіпаж професійний. Причини з'ясовують. Я вірю, що екіпаж зробив усе, що міг. І дуже прикро втрачати кращих льотчиків.

У підполковника з Горішніх Плавнів Євгена Волошина залишився син і дружина. В старшого лейтенанта Романа КАндула – дружина, чотирирічний син Олег та донечка Аня, якій виповнився лише місяць. За тиждень мала відбутися ротація, і Роман мав повернутися додому. 

Валентина Клименко, тітка загиблого Романа Кандула

- Хотів, щоб був мир на Україні. Хотів, щоб це швидше закінчилося. Щоб були діти наші щасливі, щоб його діти були щасливі. Він для дітей жив. Жив для сім'ї, для нашої Батьківщини. Для нашої вільної України. Вічна йому пам'ять. Коротке життя. Жалко, що він дочки не побачив. Вона родилася, коли він там був. Йому 33 роки було.

Із загиблими пілотами під залпи військового салюту попрощалися на Алеї героїв військової авіачастини, у якій вони служили. 

Федір, Архієпископ Полтавський та Кременчуцький УПЦ КП

- Це трагедія, втрата наших захисників. Завжди трагедія, завжди біль. Але, на жаль, ми маємо такі обставини, ми маємо війну, і ми маємо захисників, які виконують свої обов'язки і захищають нас від ворога.

Поховають загиблих пілотів на їхній малій батьківщині у Кременчуці, Горішних Плавнях та Семенівці.  

Олексій Редькін, підполковник, командир вертольотної ескадрилії

- Вони дуже любили небо. Вони любили літати. Вони, як герої йшли туди. Вони брали участь в АТО. Діма з самого початку на вертольоті Мі-24, Женя – командир екіпажу, зараз приступив до цих завдань. Це були, не боюсь цього слова, герої, на яких можна рівнятись, про яких завжди треба пам'ятати. Бо тільки у світлій пам'яті вони живі, завжди з нами. Як кажуть, льотчики не помирають, вони відлітають і не прилітають.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію