Один з 58 народжених українців має аутизм

Це статистика лише однієї із вад розвитку. І щороку кількість людей з інвалідністю лише збільшується. Навчити здорових школярів взаємодіяти, допомагати і, звісно, розуміти таких особливих дітей у Полтаві вирішили в спеціалізованому закладі. Там влаштували справжній марафон. І до навчально-реабілітаційного центру прийшли учні 5 класу звичайної полтавської школи.

П'ятикласник Мирослав сьогодні вперше сів до інвалідного візка. Каже: справа – не з легких. 

Мирослав Теренченко, учень 5 класу 31 школи

- Важко повертати, тому що там треба розуміти: куди ти поміщаєшся, а куди - ні.

Мирослав вчиться у звичайній полтавській школі. До навчально-реабілітаційного центру його покликали разом з однокласниками на марафон. 

Ірина Твердохліб, регіональний представник Національної асамблеї інвалідів України в Полтаві

- Є локації спортивні, є творчі. І діти проходять ці локації гуртом, спілкуючись, допомагаючи одне одному. Інструктори на цих локаціях – теж люди на інвалідних візках. Це теж є інклюзивним моментом. Бо один з локаційних фрагментів – намалюй місто, в якому зручно буде жити всім.

Зараз у навчальному центрі – більше півтори сотні дітей – з усіх районів Полтавської області. З кожним роком дітей з інвалідністю стає все більше. На прикладі цього закладу кожні 2 тижні може приходити новий вихованець. 

Наталія Дружко, мама

- Ми взагалі тільки почали ходити. Вже пробували і до цього, аби не сидіти вдома. Нам дуже потрібне спілкування з дітками. І нам дуже подобається, коли створюють такі заходи, різні свята. Для дитини, для розвитку - нема кращого.

Людмила Паламарчук, мама

- Наші діти також дивляться на інших. І, таким чином, тягнуться, прагнуть кращого. Я думаю, це всім корисного.

Для цих дітей кожне свято - надзвичайно очікуване. І останні роки їх роблять відкритими. І для здорових дітей, тим паче, зважаючи на реформу освіти, це буде надвеликий досвід.

Любов Січкар, директор Навчально-реабілітаційного центру

- Бо в них у класах почнуть з'являтись такі діти на інклюзивній формі навчання. І дуже важливо знати, як з ними себе вести. Батьки таких дітей часто скаржаться, що сміються з таких дітей у класах, розумієте? Треба доносити до дітей: це така ж дитина, тільки з невеличкими проблемами.

На свіжому повітрі діти роблять поробки, грають у бочча і з захопленням виявляють: жестова мова дуже цікава.

вихователь показує елементи жестової мови: «Якщо ось оце буде вікно, оце - стілець, а так - лялька. Однаково, так. А це що? Миша. Миша, так!»

А ще пробують пройти невеличку дистанцію на інвалідному візку. Хоч і роблять це заповзято та весело, однак, зізнаються: це допомогло їм трохи відчути себе на місці людей з інвалідністю.

Мирослав Теренченко, учень 5 класу 31 школи

- Я, коли йду по вулиці, буває, теж бачу... і не вперше це бачу.. Я дружив з такою людиною. Зараз, правда, не знаю, де вони... Бувало, що допомагав на бордюр заїхати. Тепер зрозумів, що це не так вже і легко робити.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію