У Полтаві шукали медиків для Сходу

Якщо у перший рік війни бракувало військових, то тепер критично немає лікарів. Кожна друга медпосада – вакантна, кажуть волонтери. І не тільки для військових, а й для цивільного населення Донбасу. У середу до Полтави доїхав Перший добровольчий мобільний шпиталь. Його засновники та активні учасники, лікарі, які і зараз працюють в зоні АТО, вирушили у тур українськими містами. Розповісти про себе, про проблеми Сходу і знайти добровольців, які хоч на кілька тижнів захочуть вирватись з робочого місця і поїдуть у зону війни. Наприклад, для того, аби провести профілактичний огляд у садочках, де роками не бачили лікаря.

До Полтави приїхав незвичний автомобіль: зовні його видають тільки номери і наліпки, але всередині він пристосований для особливих справ.

чоловік лежить на ношах: «Не дай бог, що я б мріяв, щоб мене евакуйовували саме так»

Це транспорт Першого добровольчого мобільного шпиталю. Єдиний в Україні. Зазвичай він допомагає медикам працювати на Сході.

показують машину «Зразок тієї машини, яка мала б бути не тільки в Збройних Силах України, бо вона сполучає всі переваги джипа з евакуаційним відділенням. Допомагає вести бійця по бездоріжжю чи цивільного у важкодоступних районах сільської, гірської місцевості»

Його купили б/в після роботи в Альпах для Першого добровольчого мобільного шпиталю. Це благодійний фонд, що залучає медиків для допомоги на Донбасі. Вони рік пропрацювали, а в 2016 його керівник Геннадій Друзенко оформив офіційну співпрацю з МОЗ, Міноборони, Генштабом Збройних сил та Радою нацбезпеки й оборони України. Сьогодні вони називають себе найбільшою медорганізацією на Сході та єдиною, що регулюється наказом Міністерства охорони здоров'я. Її засновник говорить: потреба оперувати у наметах змінилася потребою повернути лікарів у медзаклади. 

Геннадій Друзенко, керівник та співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю

- Сьогодні презентуємось у Полтаві. Бо, на жаль, 4 рік війни, а лікарів на Сході так само бракує. Якщо раніше критично бракувало військових в частинах, то сьогодні просто біда з тими, хто лікує і цивільне населення. Тому кожна друга медична посада фактично вакантна. З бойової травми перейшли на звичайні хвороби солдат і місцевих: урологи, офтальмологи, гінекологи. Мирні посади.

У Станиці Луганській, що на лінії розмежування, 2 роки не було гінеколога. В іншому райцентрі виявилось: 10 літ не приїздив офтальмолог. Бійці, яких евакуйовують, у лікарнях на Сході не отримують допомоги. Так само, як і діти. 80% пацієнтів, яким допомагає Перший добровольчий шпиталь, – цивільні. Так збирають різних фахівців і виїздять у дитсадки для профоглядів. 

Зараз вони вдалися до агітації: щодня керівники Першого добровольчого і його волонтери-лікарі їдуть до іншого міста та агітують приєднуватись до них. Кажуть: абсурдно, але на Сході кращим стало забезпечення медицини, ніж на мирній Україні. Немає тільки рук.

Геннадій Друзенко, керівник та співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю

- Хто знаходить можливість хоча б на місяць поїхати – на сьогодні це юридично комфортні умови. Ми маємо наказ МОЗ, рішення Генштабу, узгодженого з Міністерством оборони – як відправляти у відрядження, як залучати. Зберігається місце роботи, зберігається середня зарплата, згодом люди отримують офіційний статус. Відповідно, потрібна рішучість і бажання.

За два роки через мобільний шпиталь пройшло більше 350 добровольців з усіх регіонів. Автори проекту вірять: це показує підтримку одне одному, допомагає «зшивати» країну і наближати нарешті перемогу.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію