Син сільської вчительки перевидав книгу своєї матері

«Дерева нашої юності шумлять!» – книга сільської вчительки з Полтавщини Галини Кулішенко. Сьогодні вона отримує ще одне життя – син авторки Юрій Кулішенко презентує її перевидання.

Перевидання книги «Дерева нашої юності шумлять!..» з'явилося на світ завдяки сину авторки. Після смерті батьків Юрій Кулішенко вирішив видати частину спогадів з щоденників і записок матері.

Юрій Кулішенко, упорядник книги

- І я тоді видав в місцеву газету, частково, щоб опублікували ці спогади. Але коли люди почали: де? де взяти? Я тоді видав книгу.

Саме так з'явилося видання, на прикладі якого читач поринає у світ життя, традицій та звичаїв українців.

А ілюстрації, які є фотокартками з архіву родини, дають можливість побачити всі описані події.

Юлія Крамарєва, завідуюча відділом соціокультурної діяльності бібліотеки ім.Котляревського

- Ця книжка заснована на щоденникових записах, але не можна говорити, що це повністю документальна книга, це скоріше повість-спогади.

«Дерева нашої юності шумлять!..» містять спогади різних років, самобутні вірші, роздуми, популярні пісні, улюблені вислови і поради.

Віра Мелешко, завідуюча кафедрою укр.літератури ПНПУ ім.В.Г.Короленка

- Пані Галина звертається до своїх дітей, спогади не для когось, а спогади для своїх дітей. Тут вона аналізує і самоаналізує. Передовсім, аналізує себе.

Віра Мелешко говорить: на сторінках книги авторка просить вибачення у своїх дітей за своє ставлення до них, за мало приділеної уваги.

Віра Мелешко, завідуюча кафедрою укр.літератури ПНПУ ім.В.Г.Короленка

- Ще в чому цікава книга, як на мене, окрім великого такого масиву фактичного, вона говорить про певні факти, явища, події, у тому числі – і про важкі: голод 32-33 років, голод 47-48 років, війну, повоєнний час. У цій книзі, як на мене, дуже цікава – це мова.

Галина Кулішенко не підлаштовується під літературні норми, і це дає можливість побачити час, події і самого автора. 

Крім записок з щоденників, є ще й невеликі ремарки упорядника.

Юрій Кулішенко, упорядник книги

- І я там зробив свої ремарочки: спогади про батька туди трошки включив, і нарис історичний про територію оцю, козацьку. Але все це, я думаю, що, як знак, як пам'ятник, врешті-решт пам'ять, і є тим, що нас тримає на цьому світі.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію