На фасаді 18-ої школи з'явилась меморіальна дошка її випускникові, бійцю АТО Мирославу Кабушці

Він загинув у квітні 2016-го, у віці 38-ми років, під час виконання бойового завдання в Авдіївській промзоні. На відкриття меморіальної дошки прийшли рідні та побратими Мирослава, вчителі, духовенство.

Мирослава Кабушка призвали до лав Українського війська 10 липня 2015 року. Після мобілізації він з Полтави поїхав на вишкіл Яворівського полігону. Там його навчали на водія легкоброньованого тягача.

В'ячеслав Шевченко, старший сержант (90-ий окремий десантний батальйон)

- Хлопець нічого не боявся, воював з умом... Водій БТР-а, техніку знав відмінно. Він перший раз познайомився з БТР-ом саме на цій війні. Вивчив до ідеалу.

Після двох місяців спецпідготовки його зарахували до 90-го десантно-штурмового батальйону. Там призначили водієм бронетранспортера. Десантно-штурмову підготовку проходив на Житомирському полігоні при 95-ій аеромобільній бригаді. Там, говорить його побратим В'ячеслав Шевченко, вони разом вперше стрибнули з парашутом. 

В'ячеслав Шевченко, старший сержант (90-ий окремий десантний батальйон)

- «Зємлячество», як раніше, в батальйоні дуже цінилось, дуже багато полтавців в 90-му окремому батальйоні «кіборговському» - близько 25% - всі з Полтави.

Друзі Мирослава добре знали і його батька. Олексій Михайлович більше трьох з половиною років допомагає армії. Волонтер говорить: син на військового був схожий менше всього.

Олексій Кабушка, батько Мирослава Кабушки

- Він не був військовий. Навіть агресії в нього такої не було в характері. Більше того, коли він сказав мені, що він іде на службу, я його питаю: «Славік, а як же ти будеш служить на війні, ти ж крові боїшся?». А він відповідав мені: «Ну і шо я тепер повинен робить?».

Відкриваючи меморіальну дошку на фасаді школи, де навчався Мирослав, батько говорить: хоче вірити, що своєї крові його син так і не побачив...

У 18-ій школі Полтави Мирослав закінчив 9 класів. Після цього здобував освіту у четвертому училищі міста. Вчителі кажуть: пам'ять про нього – не тільки в їхніх серцях. 

Оксана Горіна, директор Полтавської ЗОШ №18

- Він виготовляв меблі своїми руками, і ті меблі, які він виготовив, прикрашають наші кабінети. Він був майстром, гарним майстром...

З виготовленням та встановленням меморіальної дошки допомогли благодійники – місцеві та один з народних депутатів.

Олексій Кабушка, батько Мирослава Кабушки

- Проблема була - подолати оці всі бюрократичні перепони. Оця епопея із встановленням десь тривала більше, як пів року.

Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, присутній на відкритті дошки, побажав дітям бути такими ж сміливими, як Мирослав, і завжди прислухатися до своєї совісті.

Федір, Архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП

- Мирослав мав можливість служити в тилу, і бути спокійним, і не хвилюватися. Але голос совісті казав йому: «Ні, ти не можеш залишати бойових позицій.

Мирослав Кабушка пройшов Водяне, Опитне, Зайцево, Авдіївку, Тарамчук. Загинув під обстрілом на Авдіївській промзоні 14 квітня 2016 року. У чоловіка залишилось три доньки: Владі 16 років, Юлії – 15 і Насті – 10. Має нагороди «За вірність народу України» 1 ступеня (посмертно), «За жертовність і любов до України», медаль «Ніхто, крім нас!», орден «За мужність» 3 ступеня (посмертно).

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію