Чи можна ворожити в день Святого Андрія Первозванного?

Церква – проти таких дій, але вірування українців про ворожіння існують. Починають відзначати цей день у ніч із 12 на 13 грудня. Свято маєдохристиянську традицію: раніше носило назву «Калита», але згодом, із прийняттям християнства, стало днем пам'яті одного з апостолів Андрія Первозванного.

День Святого Андрія Первозванного – це церковне свято, вшанування людини, яка несла християнську віру на землю. Апостол Андрій – перший серед апостолів, хто став учнем і послідовником Христа.

Андрій Твердохліб, священик, клірик храму Святого Андрія Первозванного 

- В це свято майже в усіх храмах служиться божественна літургія в храмах. Тому можна сповідатися, причащатися, проходити у храми, молитися, замовляти служби, прохання чи подячні.

Але існує й інше повір'я, що в цей день можна наворожити свого судженого.

Андрій Твердохліб, священик, клірик храму Святого Андрія Первозванного 

- До нього звертаються часто за допомогою дівчата для того, щоб вийти заміж. Іноді помилково вважається, що в цей день потрібно ворожити. Церква, звісно, це не підтримує. Тому замість ворожіння церква пропонує просто звертатися до його святих молитв перед Ісусом Христом, щоб допоміг знайти супутника в житті.

Але, незважаючи на негативне ставлення церкви, українці цього дня все ж ворожили. Найбільш популярним це було у 18-19 столітті. 

Марина Кондратенко, науковий співробітник відділу етнографії Полтавського Краєзнавчого музею ім.В.Кричевського

- В цей день дівчата починали готуватися до вечорниць. Взагалі найчастіше гадання розпочиналися на вечорницях. Самі вечорниці – це досить цікава форма гуртування молоді сільської, здебільшого, та містечкової молоді.

На вечорниці починали ходити у віці 16-17 років, а тривали вони з 19 по 23 годину. 

Молодь збиралася в хаті шанованої жінки, зазвичай – бездітної. Існувала така традиція, як складчина. Тобто, кожен приносив з дому те, що мав, а дівчата готували вареники та різноманітні страви. Але обов'язково пекли обрядовий корж, який носив назву «калита», мав круглу форму і символізував сонце. Звісно, не обходилося без ворожіння. Способів – безліч, кожна обирала, що їй ближче. Найпопулярніший – це кидання чобота, але дівчина повинна мати неабияку силу.

Марина Кондратенко, науковий співробітник відділу етнографії Полтавського Краєзнавчого музею ім.В.Кричевського

- Дівчата з усієї сили жбурляли його назад через хату, і далі досить цікаво. Тому що в різних регіонах України, в різних частинах навіть нашої Полтавщини судили по різним частинам чобота: хтось дивився по халяві – куди вона направлена, то і звідти буде суджений, а хтось по носку.

Тобто, у кожного регіону – свої особливості та традиції. Зараз, у 21 столітті, ворожіння не популярні, але все-таки існують. А головне у цій справі – віра у те, що ти робиш.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію