Джозеф Пулітцер: День народження засновника журналістської премії

Найпрестижніша в Сполучених Штатах Пулітцерівська премія, якою нагороджують за найбільші досягнення в американській журналістиці, красному письменстві, фотографії, карикатурі, музиці, вже 101 рік. Щороку переможець кожної з 21 номінацій, одержує не лише преміальні 10 тисяч доларів, але й найбільше в країні професійне визнання.

Цікаво, що сам Джозеф Пулітцер, який тепер вважається мало не іконою американської журналістики, на початку своєї кар’єри навіть не знав до пуття англійської мови.

Народився майбутній корифей журналістики в Угорщині 10 квітня 1847 року. Його батько був євреєм, а мати – німкенею-католичкою. Замолоду слабенький і хворобливий Джозеф мріяв про визнання й славу, яких він сподівався досягти на військовій службі. Втім, до поганого здоров’я він мав ще й поганий зір, тож юнака не взяли ні до австро-угорського, ні до французького, ні до англійського війська. Але хто шукає, той знаходить. У Сполучених Штатах якраз палала громадянська війна, тож 17-річний Джозеф завербувався в армію США воювати проти повстанців-рабовласників Півдня. Так хлопець і опинився на американському континенті.

Прослуживши до 1865 року рядовим у нью-йоркському кавалерійському полку, хлопець був змушений демобілізуватися – війна закінчилася. Оскільки юний Джозеф не мав ніякої спеціальності та й англійської мови до пуття не знав, він мусив розмінювати свої амбіції на "кар’єру" пастуха, офіціанта, сміттяра... Але водночас хлопець наполегливо працював над своєю освітою, вивчаючи в бібліотеці англійську граматику й американське право. І доля, нарешті, усміхнулася йому: німецькомовному юнакові вдалося влаштуватися журналістом у впливову тоді газету "Вестліхе пост", яка видавалася німецькою. Знайшовши себе, Пулітцер почав просуватися кар’єрними сходами, і в 25 років уже був співзасновником газети.

Незабаром журналістика перестала бути головним заняттям Пулітцера: він стає депутатом законодавчих зборів штату Міссурі, працює поліцейським комісаром. 1873 року продає свою частку "Вестліхе пост" і стає адвокатом. Проте остаточно журналістики не покидає, працюючи власкором "Нью-Йорк таймс". У цей час він також бере активну участь у політичній діяльності спочатку як республіканець, а пізніше – у складі Демократичної партії.

Виснажлива праця по 20 годин на день не була марною для Пулітцера – незабаром "Пост-Діспатч" стала впливовою й економічно успішною газетою. Її коником стали кримінальні розслідування й гучні викриття – на той час новий і незвичний газетний стиль.

Але здоров’я Пулітцера, й до того не вельми міцне, від такого темпу життя похитнулося. Псувався зір, почали здавати нерви. 1883 року він разом з дружиною зібрався на лікування до Європи, проте доїхав тільки до Нью-Йорка. Тут йому впала в око газета "Нью-Йорк Ворлд", яка потерпала від економічних негараздів. Пулітцер купує цю газету й береться перетворити її на не менш успішну ніж "Сент-Луїс Пост-Діспатч".

Разом з успіхом Пулітцер наживав собі ворогів і серед героїв своїх публікацій, і серед конкурентів. Активна праця й конкурентна боротьба ще дужче погіршили його здоров’я. Пулітцеру тепер доводилося багато лікуватися і менше уваги приділяти управлінню своїми газетами. Більшість часу Джозеф Пулітцер почав проводити, ховаючись від інтриг і скандалів. Помер він 29 жовтня 1911 року в Чарлстоні (штат Південна Кароліна) на борту своєї яхти. 

В останні роки свого життя Пулітцер склав заповіт, у якому зробив щедрі пожертвування благочинним організаціям. 2 млн доларів він заповів Колумбійському університетові для створення там вищої школи журналістики і запровадження премії свого імені (її вручають з 1917 року досі). Журналістське кредо, якого наприкінці життя дійшов Джозеф Пулітцер, він сформулював так: 

"Тільки щире почуття відповідальності врятує журналістику від плазування перед класом "імущих", які переслідують егоїстичні цілі й протидіють суспільному благу".

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію