119 років від Дня народження художника з Полтавщини, який ілюстрував "Кобзар"

Вперше «Кобзар» з ілюстраціями Седляра вийшов друком у 1931р., був перевиданий 1933-го. Це був час Голодомору, початку деукраїнізції й масових репресій проти української інтелігенції.  Більшовицька влада не забарилася з  висновками: Седляр своїми роботами проводить аналогії між  тодішнім, за часів Шевченка, терором проти українців, і теперішнім, сталінським. Ці роботи фігурували  у справі, заведеній «чекістами» проти В.Седляра. Попри «офіційну» на той час версію обвинувачення, фахівці  стверджують, що саме за ілюстрації до «Кобзаря» художника розстріляли.

Твори митця називають  унікальними й порівнюють із фресковим живописом. Відомий французький поет Гійом Аполінер, відвідавши виставку робіт «бойчукістів» у Парижі, зауважив «іконність» творів Седляра.

Седляр –  один із найталановитіших учінв і послідовників видатного українського художника Михайла Бойчука. Яскравий представник українського авангарду 1930-х, монументаліст, графік, автор чудових робіт у царині декоративно-прикладного мистецтва. Ідеолог та один із засновників Асоціації революційного мистецтва України.   

Василь Теофанович Седляр народився на хуторі Христівка Зіньківського повіту Полтавської губернії в сільській родині. Отримавши чотирикласну освіту,  1915-19р.р. навчався  у  Київській художній школі.  1919-23р.р. – в Українській державній академії мистецтв (майстерня монументального мистецтва видатного художника, професора Михайла Бойчука).  Став одним із найближчих його соратників.

У 1926-27р.р. разом з Михайлом Бойчуком та його учнем Іваном Падалкою для ближчого ознайомлення із західноєвропейським мистецтвом відвідав Німеччину, Францію, Італію. 

У 1923-36р.р. очолював Межигірський художньо-керамічний технікум, викладав у Технологічному інституті кераміки і скла в Межигір'ї та Київському художньому інституті.   Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму, Червонозаводського театру в Харкові та багатьох інших. Усі розписи були знищені радянською владою. Збереглася невелика частина картин:   «У школі лікнепу», «Портрет Оксани Павленко», «На току», частково — «Розстріл»; деякі ескізи.  

26 листопада 1936р. до відомого харківського будинку «Слово», де мешкали  письменники та художники, вкотре прийшли енкаведисти – цього разу по Седляра. Офіційно йому інкримінували участь в «українській  націоналістичній фашистській контрреволюційній  групі», агентом якої він нібито став під час закордонної подорожі. 

Мало не одразу художника перевезли до київської тюрми ГПУ-НКВД. У грудні Василь Седляр під тортурами  «зізнався», що є «активним учасником націонал-фашистської терористичної організації».  Окрім В.Седляра, були заарештовані  І.Падалка та інші «бойчукісти», в тому числі — сам М.Бойчук.   

13 липня 1937р. в Києві закрите судове засідання військової колегії Верховного суду СРСР рокувало Василя Седляра на смертну кару. Того ж дня він був розстріляний – разом з М.Бойчуком та І.Падалкою. 1 лютого 1958р. В.Т.Седляр був посмертно реабілітований – тим самим режимом, який його стратив.

У 2009р., в Національному музеї образотворчого мистецтва, відбулася перша персональна виставка художника. У грудні 2017 — січні 2018, в київському Мистецькому Арсеналі, тривала виставка робіт «бойчукістів»: «БОЙЧУКІЗМ. Проект «великого стилю». На виставці були представлені й роботи В.Седляра, а також світлини.