Дідусь українських мультиків

24 лютого 1897 в Києві народився батько української анімації В'ячеслав Левандовський. Надзвичайно рухлива, худорлява, сором'язлива, блакитноока дитина вражала всіх: він і малював, і танцював, і захоплювався театром. З 1920 р. працював художником у театрах, малював декорації, у видавництвах ілюстрував книги.

Левандовський був знайомий із Сержем Лифарем, захоплювався балетом. У 1923 р. навчався в балетній школі та Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську Академію мистецтв. З 1925 р. В'ячеслав працював на Одеській кінофабриці. Одного разу набрався духу й пішов до директора говорити про можливість аніма фільмів. Поговорив – і вийшов начальником відділу.

А в 1927 р. В'ячеслав В'ячеславович Левандовський створив перший український анімаційний авторський фільм "Казка про солом'яного бичка". Левандовський був автором сценарію, оператором, режисером і художником-аніматором. По суті, це був творець, у якого чесалися руки самому щось робити. Він використав техніку площинних маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх зйомки). На жаль, фільм не зберігся, лишилися окремі кадри, репродуковані у виданнях. Ті, хто бачив фільм, стверджують, що він був цікавий за рішенням і довершений за рухом персонажів. Сучасники писали: 

"Нам довелося бачити кілька мультиплікаційних персонажів… Маленькі паперові фігурки тварин, що складаються з шарнірно з'єднаних частин, вони і тепер дивують своєю виразністю і філігранністю технічного виконання, чудово відтворюючи ілюзію руху". 

Пізніше до технології площинної ляльки або ж маріонетки звертався український аніматор Давид Черкаський у фільмах "Пригоди капітана Врунгеля", "Лікар Айболить".

Другий 5-хвилинний фільм "Казка про білку-хазяєчку та мишку лиходієчку" Левандовський зробив у Києві 1928 року. У творі вперше в радянській анімації Левандовський застосував так званий метод "еклеру". Потім Левандовський повернувся до Одеси. У 1930–1935 рр. на Київській кінофабриці ВУФКУ він знімав науково-технічні фільми.

Високий, трохи сутулуватий чоловік у потертому одязі, був скромним, неговірким, абсолютно непомітним. Мало хто знав, що цей підписувач титрів (титрувальник) – легенда української анімації, а він про себе не говорив.

Помер В'ячеслав Левандовський 18 квітня 1962 р.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію