Сурогатне материнство: чи запитане воно в Україні

Сьогодні в Україні є чимало жінок, які стають сурогатними мамами і виношують дітей інших біологічних батьків. Ставлення суспільства до такого явища неоднозначне, але воно існує в правовому полі. І такі послуги відкрито рекламують.

Наскільки захищені права тимчасових матерів та дітей, яких вони народжують? На це та інші питання відповіла директорка Департаменту правової, соціальної та гуманітарної допомоги Громадської організації «Ла Страда – Україна», адвокат Марина Легенька.

Наскільки сурогатне материнство запитане в Україні?

– Репродуктивна технологія сурогатного материнства є досить новою в Україні та набуває у нас дедалі більшого поширення. Досить часто це пов’язано з тим, що за відповідними послугами сюди звертаються іноземні пари, які хочуть отримати дитину, а в їхніх країнах така практика не є доступною. В Україні це законно. Працюють відповідні клініки, юристи оформлюють необхідні документи. Більшість європейських країн сьогодні відмовляються від цієї технології. І насправді сурогатне материнство дозволене лише в Україні, Росії, Білорусі та деяких штатах США.

Жінки яких регіонів нашої країни найчастіше пропонують свої послуги тимчасових матерів?

– На Національну «гарячу лінію» за консультаціями юристів чи психологів звертаються жінки, які збираються стати сурогатними мамами, вже виношують або народили таку дитину. Торік ми мали 71 відповідний дзвінок. Переважно, це Центральна і Західна Україна. Зараз додалися й дзвінки зі східних регіонів, але це тенденція кінця минулого року і початку нинішнього – раніше їх було значно менше. Поширений стереотип, що на цей крок зважуються бідні жінки. Насправді це не так. Більшість жінок, які стають сурогатними мамами, не є бідними, але потребують матеріального ресурсу через певні обставини. Мені відомі випадки, коли йшлося про гроші на навчання дитини, на лікування близьких родичів. Є категорія жінок, які вирішують так питання утримання дітей після розлучення з чоловіком.

Наскільки високим є «сурогатний» гонорар?

– Це залежить від багатьох чинників: від того, скільки дітей виношується, послугами якого медичного закладу користуються. В середньому, це може бути 10 тис. умовних одиниць. Але може бути і більше – до 20 тис. Це безпосередня винагорода при народженні здорової дитини.

Чи є певні вимоги до сурогатних матерів?

– Чіткого обмеження щодо віку немає, але з отриманих звернень бачимо, що в середньому це жінки 30 років. Стосовно стану здоров’я є певні медичні протоколи, відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я України, за яким проводять обстеження. Тут є певні медичні критерії. Є ще один критерій: жінка обов’язково повинна мати хоча б одну здорову дитину, яку народила. У випадку, коли ця жінка заміжня, на послуги сурогатної мами їй потрібна обов’язкова згода чоловіка.

 Як сурогатне материнство діє у чинному українському законодавстві?

– Ми не маємо спеціального закону, який би регулював цю сферу репродуктивних технологій. Але ми маємо норму в Сімейному кодексі, що походження дитини, народженої за допомогою репродуктивної технології сурогатного материнства, визначається від біологічних батьків А отже Сімейний кодекс чітко регулює правовідносини сурогатного материнства. Відповідно до даної норми, батьківські права належать подружжю, що надало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Відповідно прописана норма про реєстрацію такої дитини: батьки самостійно реєструють її після народження з відповідними медичними документами. Законодавство чітко закріплює народження і походження такої дитини, але не регулює при цьому більше жодних питань. Вони регулюються нормами цивільного права, оскільки йдеться про договірні відносини. Тобто немає ніяких чітких обмежень. Також є відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я, який регулює цю репродуктивну технологію виключно з медичної точки зору. Але є певні речі, термінологія, які мають бути закріплені на законодавчому рівні.

Тобто, за українським законодавством сурогатні матері не мають прав на дитину, яку виносили?

– В абсолютній більшості, Сімейний кодекс визначає чітко походження такої дитини від пари, яка надала біологічний матеріал. Проблеми виникають. Інколи – в правовому полі, інколи – через психологічне навантаження на сурогатних матерів.

Які права закріплюються за сурогатною матір’ю, як вона може їх захистити і з якими ризиками найчастіше стикається?

– Всі права сурогатної мами виписуються лише тристороннім договором між нею, біологічними батьками дитини та клінікою. Тут можуть бути кілька груп прав. Це медичні права, коли чітко прописується, які медичні огляди здійснюються, яка медична підтримка та в якому обсязі надаватиметься під час вагітності жінки тощо. Є економічні права, які стосуються винагороди сурогатної мами, оплати її харчування, якщо необхідно – зміни місця проживання. У деяких випадках може обумовлюватися додаткова щомісячна винагорода, скажімо, 300 євро.

Чи можна вважати сурогатне материнство проявом торгівлі людьми?

– З точки зору закону, ні, не можна. Це є видом репродуктивної технології, а не торгівлею людьми. Але разом із тим сурогатне материнство – це тонка сфера, нею можуть скористатися для зловживань. І сурогатне материнство є одним із ризиків втягнення в ситуацію торгівлі людьми. Ми в Україні маємо випадки, коли жінкам пропонували стати сурогатними мамами і під цим виглядом змушували надавати сексуальні послуги.

Наскільки у вашому розумінні етичним є сурогатне материнство?

– Для мене особисто це складне питання. Відповідаючи на нього як юрист, я скажу, що це цілком законно, це є вільний вибір жінки і поки це є в рамках закону, це може бути. Все допустимо і в етичному плані. Але з точки зору психологічної готовності це дуже важко. Сурогатній мамі складно відсторонитися та переконати себе, що вона виношує та народжує не свою дитину. Про це говорять усі, з ким із них доводилося спілкуватися. У декого залишаються психологічні травми на тривалий час. Тому не для всіх жінок сурогатне материнство підсильне і можливе.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію