Історія одного бійця

Події під Іловайськом розділили його життя на «до» та «після». Полтавець Сергій Кушніренко, попри поранення та контузію, зміг повернутися додому живим. У мирній Полтаві він знайшов себе у громадській організації, яка допомагає атовцям.

- Є такий вираз, кажуть: «Час лікує». Але це цього не стосується. Тут кожен рік поринаєш у ці спогади, повертаєшся.

Полтавець Сергій Кушніренко, коли буває біля облдержадміністрації, завжди зупиняється біля цієї стели. На ній – фото загиблих учасників АТО. Серед них – і ті, хто поліг в боях під Іловайськом. Сергію пощастило вибратися звідти живим. Зараз моторошні події на Донбасі залишаються для нього у спогадах та снах.

Сергій Кушніренко, учасник АТО

- Сни часто сняться. Я вже звик до цього. Звикаєш до певних моментів. Взагалі життя розділене на «до» і «після», я вважаю. Тому що багато речей, які там відбулися, змінюють твій світогляд, по-іншому дивишся, поняття життєві змінюються зовсім.

Для Сергія АТО почалося у серпні 14-ого. Його мобілізували до армії.

Сергій Кушніренко, учасник АТО

- 6 серпня мені зателефонували під час роботи, було якраз пів на восьму. Кажуть: «Кушніренко Сергій Геннадійович?». Кажу: «Так». «Ми на Вас чекаємо у військкоматі о 12-ій годині. Приїжджай». Я був у Лубнах. І я вже о 12-ій годині був у Полтаві, у військкоматі в обласному. Я так згадую той день: вранці був на роботі ще на нараді, а вже о 8-ій вечора марширував на плацу.

2 тижні підготовки – і Сергій разом із іншими мобілізованими вирушив на Схід. Причому пункт їхнього призначення тримали у суворій таємниці. 

- Я пам'ятаю, зупинився. Там магазин був і чоловік. Я запитав, де ми знаходимося? Він каже, це Мар'їнський район. Я кажу: «І от ми направляємося. Що в тій стороні? Він каже: «Там гаряче, хлопці».

Перехожий, як виявилося потім, мав рацію. Дорогою колона Сергія потрапила під обстріл.

Сергій Кушніренко, учасник АТО

- До нас підбігли і сказали: «Хлопці, зараз тут дійсно «смаленим пахне». Зараз розкидуємося хто-куди». В основному по посадці, тому що в поле було суворо заборонено виходити, тому що в полі загинути більша вірогідність, ніж у посадці чи в окопі, ямі.

А далі – один за одним почали прилітати ворожі снаряди. З трьох сторін атакували гради. Крики, постріли, вогонь. Один із вибухів контузив та поранив Сергія. Проте він знайшов сили йти далі. Разом із ще одним уцілілим бійцем чоловіку вдалося вибратися із Іловайського пекла. 

- Я вам хочу сказати, що інстинкт самозбереження – настільки сильна штука, що людина тоді, напевно, і без ніг побігла. Тому що так, як ми бігли тоді з дядьком Олексієм, я не пам'ятаю, щоб я коли-небудь так бігав. Це все в бронежилетом, зі спорядженням. Людина так просто зараз не побіжить.

А потім була зустріч із батальйоном «Донбас», лікування у госпіталі, період реабілітації. Зараз Сергій допомагає таким же бійцям, як і він сам, у громадській організації «Вершина». Разом із побратимами повертає до мирного життя колишніх учасників АТО із посттравматичним синдромом.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію