Життя у темряві

Цього тижня світова спільнота відзначила День білої тростини. Вона, як символ незрячої людини, з'явилася у 1921 році. Її колір було обрано не випадково. Так тростину більш помітно. Що ще потрібно знати зрячим про незрячих, дізнавалась Юлія Хаврель.

- Було страшно. Ледь не наробив дурниць, коли втратив зір. Було страшно, я думав, як я буду ходити? Що я буду робити? А потім звик і все стало нормально.

Іван Малистєв втратив зір у п'ятнадцятирічному віці. Він потрапив в аварію. Говорить: аби розпочати нове життя, знадобився час. Зараз він добре орієнтується в просторі. І не тільки у своєму дворі, а й в нових місцях.

Іван Малистєв, незрячий

- Я можу пройти і через підземку, я можу пройти до «ПриватБанку». Я з другого разу запам'ятав дорогу. Мені по телефону пояснили, як йти. Можна навіть сказати, не з другого, а з першого разу я запам'ятав. Зараз можу дійти вільно туди.

Проте складності з пересуванням все ж таки виникають. Вони пов'язані з вибоїнами на дорогах.

- Ось дивіться, раз, і повний туфель води.

Мобільним телефоном та комп'ютером Іван Малистєв оволодів за рік. Екран гаджету та монітор вимкнені. Вони йому ні до чого. Тільки батарею садять. Мишка також не потрібна. Головне - навушники та клавіатура.

Другої половинки у Івана наразі немає. Але друзів вистачає. Він проживає у гуртожитку для людей з інвалідністю по зору. Тут, за його словами, кожен підтримує один одного.

Іван Малистєв, незрячий

- Я звертаю увагу на те, як людина зі мною спілкується. Я розглядаю людину зсередини, а не ззовні. Він ззовні може бути золотим, а зсередини - гнилим.

Робити незрячі, за словами Івана Малистєва, можуть все. Життя змусить. Він може працювати, читати книжки, переглядати фільми. Головне ж хобі у його житті - спів.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію