Вже зовсім небагато часу лишається до моменту, коли наше місто відзначатиме 300-річчя Полтавської битви

Ця доленосна перемога російського війська у битві під Полтавою не лише вплинула на зміцнення Російської імперії, а й на долю самої Полтави. Про давні сторінки історії нашого міста – у спеціальному репортажі Юлії Лис.

Коли у березні 1802 року на території Полтавщини вирішили обрати губернське місто, питання вибору стояло лише між двома претендентами. Лубнами як столицею земель Яреми Вишневецького та Роменом (теперішніми Ромнами), у якому знаходився Іллінський ярмарок – другий за товарообігом в Російській імперії. На той час минуло 95 років від Полтавської битви і Полтава була призабутим провінційним містечком. Однак волею долі центром губернії стала саме вона.

/Віталій Павлов, начальник відділу туризму управління культури міськвиконкому

Завдяки, мабуть, втручанню людського фактору - це Сергій Вязьметінов - генерал-губернатор Малоросійської губернії. Саме він вклав в уста тодішнього царського уряду, який Полтава мала вплив на на формування Російської імперії/

Коли генерал-губернатор Куракін вперше прибув до Полтави, то дуже здивувався. Її населення становило всього 8 тисяч людей, і це були переважно люди похилого віку. Із 1803-го року місто отримує новий поштовх для розвитку. Адже потрібно було десь розмістити ряд чиновників, відкрити нові навчальні заклади, театри, дворянські клуби. Результат – сюди активно прибуває кваліфікована робоча сила – люди середнього віку та молодь на навчання.

/Віталій Павлов, начальник відділу туризму управління культури міськвиконкому

Поступово формується центр губернського міста, яким ми з вами пишаємося - Кругла площа. Вона дійсно унікальна, вона - єдина на теренах колишнього СРСР, вона презентує ансамбль класицизму 1-ї половини 19-го століття/

Стиль, у якому побудували ансамбль Круглої площі, ще називають губернським стилем. Побудована вона за проектом петербурзького архітектора Андріана Захарова. Будівництво композиції Круглої площі розпочали у 1809-му і закінчили у 1840 році. А от домінанту площі – пам'ятник Слави – планували створити до сторіччя Полтавської битви, однак не встигли і закінчили його зведення у 1811-му.

/Віталій Павлов, начальник відділу туризму управління культури міськвиконкому

90% тих пам'яток, які ми бачимо зараз в історичній частині Полтави, - так чи інакше пов'язані із Полтавською баталією. Левова частка цих пам'яток приурочена до 200-літнього ювілею/

Ряд пам'яток, які зводилися до двохсотліття Полтавської битви, добре відомі полтавцям. Вони знаходяться або на полі самої битви, або ж в центральній частині міста. Однак є в Полтаві пам'ятка архітектури, яка має безпосереднє відношення до тих, зведення яких приурочене до Полтавської битви. Та про неї рідко згадують. Може, тому, що її нинішнім зовнішнім виглядом важко похвалитися. У районі теперішнього Інституту зв'язку є унікальна капличка. Тоді, коли розпочалася її історія, Полтави тут ще не було. Сюди на святкування двохсотліття Полтавської битви, яке в царській імперії відзначалося дуже помпезно, прибули селяни із навколишніх сіл. Коли імператор Микола ІІ проїздив поруч, прем'єр-міністр Столипін запропонував йому зупинитися та поспілкуватися з народом. Кажуть, ця бесіда тривала три години. Згодом, після святкувань, полтавське дворянство вирішило увіковічнити двохсотліття перемоги в Полтавській битві, побудувавши капличку саме на цьому місці. Від народу зібрали 37 тисяч рублів пожертви та оголосили конкурс на кращий проект. Перше місце в ньому посів архітектор Іванов, однак склалося так, що втілення отримав проект студента Петербурзького інституту цивільних інженерів Івана Кальбуса, уродженця Ромен.

/Валерій Трегубов, кандидат архітектурних наук

Правильно розпорядилася доля тоді, тому що в проекті Іванова була певна сухість, зайвий раціоналізм, а тут є певні риси, на які варто звернути увагу, коли будемо говорити про стилістику, композицію/

Побудована капличка у стилі українського модерну. В ті часи будівництво в цьому стилі не було рідкістю. Теперішній Полтавський Краєзнавчий музей, школа мистецтв, яка знаходиться у його дворі, навіть кілька житлових будинків на території селища Червоний Шлях – яскраві представники українського модерну.

/Валерій Трегубов, кандидат архітектурних наук

І таких об'єктів по Україні дуже багато. Львівська, Одеська, Київська, Полтавська школи працювали в цьому стилі. Громадських і житлових будинків багато, а церковна споруда одна-єдина у всій Україні, навіть у всьому світі/

Після революції, розповідає Валерій Трегубов, капличка не мала господаря. Купол із хрестом знесли більшовики, в ній самій розміщувалися то склади, то якась контора. У середині 80-х Валерій Трегубов виступив ініціатором відновлення каплички. Однак встигли відремонтувати лише дах, купол та хрест – розпався Радянський Союз, фінансування закінчилося. Великі сподівання на реставрацію каплички архітектор покладав на святкування 300-річчя Полтавської битви. Однак знайти у міському бюджеті необхідні кошти, а це близько трьох мільйонів гривень, надзвичайно складно. А держава, говорить він, віднеслася до святкування цієї дати значно прохолодніше, ніж це було 100 років тому.

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію