Поминання померлих виходить за рамки матеріального

Поминання померлих виходить за рамки матеріального. Українці – народ здебільшого православний, тож із запитаннями «як це робити?» і «навіщо?»ми звернулися до священика.

Пасха триватиме до самого Вознесіння, сорок днів православні вітаються «Христос Воскрес». Перший тиждень після Великодня добігає кінця, його називають Світлим, в усіх храмах відчинений алтар і стоїть артос – особливий хліб, який роздадуть людям уже на цих вихідних. Отець Василій розповідає: поминати померлих належить на 9 день після Пасхи, у вівторок. Цей день іще називають Радоницею. Та основна плутанина вийшла не із поминальним понеділком, коли повелося брати вихідний та їхати на цвинтар, а із самою культурою поминання.

/Василій Фазан, священик
Люди приносять алкоголь і таке інше...це не є поминання. Найголовніше поминання – це молитовне поминання. Роздати милостиню хто її справді потребує – рідним людям, немічним. Іще я би радив усім православним людям: є могили, за якими ніхто не доглядає. Якщо справді із повагою ставимося до поминання померлих, то треба, щоб усі ці могили були прибрані/

У храмах на Радоницю звучить особлива поминальна молитва. Просять про відпущення гріхів для померлих та про упокоєння їх у Царстві Божому.

/Василій Фазан, священик
У Православії саме на Радоницю ми розуміємо, що смерть – це не покарання. Смерть – це нове народження духовне, тобто народження в раю, з Богом, який дає радість і нове життя. Ми всі – тимчасові гості/

Олена Ляшенко