Освіта за ґратами: навчання дорослих у місцях позбавлення волі

Навчання людей, які відбувають покарання, виглядає темою далекою від щоденних міських новин — доки не порахувати, скільком із них залишилося до звільнення кілька років і куди вони повернуться. Повернуться вони до тих самих міст і сіл, у тому числі до Полтави й району, і питання, чи має людина після звільнення професію й документ про освіту, стає питанням безпеки вулиці, а не гуманізму.

Що показує світовий досвід

Дослідження пенітенціарних систем у різних країнах послідовно дають той самий результат: участь у навчальних програмах під час відбування покарання помітно знижує ймовірність повернення до місць позбавлення волі. Причина не в дипломі як такому. Освіта змінює дві речі — дає змогу знайти легальну роботу після звільнення і повертає людині досвід досягнення результату, який у більшості засуджених відсутній ще зі школи.

Другий важливий висновок: найбільший ефект дає не вища освіта, а базові речі. Уміння читати й писати без помилок, закінчена загальна середня освіта, професійна підготовка на робітничу спеціальність і елементарна фінансова грамотність — саме цей набір найчастіше відрізняє людину, яка після звільнення влаштувалася, від тієї, яка повернулася.

Як це влаштовано в Україні

Право на освіту не втрачається з позбавленням волі. В установах виконання покарань працюють загальноосвітні навчальні заклади й професійно-технічні училища; частина засуджених здобуває середню освіту, частина — робітничу професію: зварювальник, швачка, слюсар, будівельник, оператор комп'ютерного набору. Є й практика здобуття вищої освіти за дистанційною формою.

Обмеження теж системні. Доступ до інтернету в установах регламентований, а без нього дистанційне навчання перетворюється на паперове. Викладачів не вистачає, приміщень і обладнання — тим більше. Переведення до іншої установи посеред навчального року здатне перервати навчання остаточно. І головне: людина, яка не має документів про попередню освіту, спершу мусить їх відновити, а це окрема історія з листуванням.

Що з цього випливає для громади

Найпрактичніший висновок стосується моменту звільнення. Людина виходить із певним набором: документи, професія, місце, куди піти в перші дні. Якщо освіта в установі дала перші два пункти, третій вирішується місцевою громадою — центром зайнятості, соціальною службою, іноді громадською організацією чи церквою.

Саме тому в багатьох країнах навчання засуджених фінансують не з міркувань милосердя, а як профілактику: утримання людини в колонії коштує бюджету значно дорожче, ніж її навчання, а повторний злочин коштує ще й потерпілому.

Чому тема не старіє

Кількість засуджених і назви програм змінюються, а залежність залишається постійною: чим більше людей виходить із професією й документом, тим менше повертається. Це один із небагатьох висновків соціальної політики, який підтверджується в різних країнах із різними правовими системами, і саме тому про освіту в місцях позбавлення волі варто говорити не як про екзотику, а як про звичайну частину системи освіти.